Володимир ІІ Всеволодович Мономах — син великого князя київського Всеволода Ярославича і візантійської княжни Марії-Анастасії, доньки імператора Костянтина ІХ Мономаха.

Народився і зростав у Переяславі-Руському. З його князюванням фактично завершується період домінування Києва і цілісності Русі, натомість починається доба феодальної роздробленості.

На початку князював у Ростові, Смоленську та Володимирі-Волинському (1068–1078), згодом — у Чернігові (1078–1093).
Після збройного конфлікту з Олегом Святославичем та його союзниками-половцями повернувся до тривалого князювання у рідному Переяславі (1093–1113).

Переяславське князювання Мономах розпочав багаторічним протистоянням з половцями. Завдяки його військовим успіхам на Русі виникла нова форма правління — дуумвірат, коли влада належала двом рівнозначним керманичам. Союз Мономаха з великим князем київським Святополком Ізяславичем проіснував майже 20 років і ознаменувався спільними переможними походами 1103, 1107, 1109 та 1111 років, унаслідок яких половців було відкинуто за Дон.

Здобутий у Переяславі вплив дав змогу Мономаху скликати князівські з'їзди у Любечі (1097) та Вітичеві (1100), де заклали матрицю політичного устрою Русі — «кожен да держить отчину свою». Це сприяло призупиненню міжусобних воєн і об'єднанню сил проти половців.

У 1096 році Мономах написав «Повчання дітям» — твір зі складом трьох самостійних частин, що зберігся у Лаврентіївському літописі.

У 1113–1125 роках Володимир Мономах був великим князем київським. Помер 19 травня 1125 року поблизу Борисполя, біля церкви Бориса і Гліба, закладеної ним 1117 року на місці, де «почалася історія Русі».

Меч Мономаха — скульптура-символ бойового меча XI–XII століть, доби життя і князювання Володимира Мономаха. Символ цей поєднує славне мілітарне минуле України-Русі із сьогоденням і посилює мілітарно-національну ідентичність українців.

Символ Меч Мономаха з яким відбувся цей великий князь руйнує московський наратив про «шапку Мономаха», яку було введено в обіг в 14 столітті для легітимізації правонаступництва московських царів на матеріальну і нематеріальну спадщину Русі-Києва.

Від Скитії до Русі символами влади, державотворення і захисту була зброя, зброя дарована богами на богоугодні справи. Від скитських митів античності – до образів святих на іконах середньовіччя, зброя — це освячене тисячоліттями право на майбутнє тих, хто пам'ятає, береже і захищає своє славне минуле.